Психологічний перформенс. Війна та Мир: досвід війни та повернення додому

23 грудня в PinchukArt-Center відбувся перший психологічний перформенс, організований Psychology Service. Основною темою зустрічі була Україна сьогодні, досвід війни та миру кожного українця, пошук оптимального рішення в теперішній ситуації. Питання історичності часу сьогодення було розглянуто в контексті його відображення у сучасному українському мистецтві.

Ми творили живу скульптуру сучасної України. Переживання досвіду війни, який кожен усвідомлює по-своєму,  ставали частинкою спільного бачення в процесі поєднання сучасного мистецтва і психологічного методу системних розстановок.

Кожен учасник на підставі власних відчуттів в полі творів сучасного мистецтва пропонував слова-асоціації, які на його погляд відображали суть системи “війна-мир” в Україні. За участі групи особисті сентенції було об’єднано в групи, які отримали назви і стали складовими моделі сьогодення:

1. Україна.
2. Майбутнє, яке мало два полюси.
3. Теперішнє.
4. Минуле.
5. Ресурс.
6. Тягар.

Після цього активні учасники групи, а також випадкові відвідувачі, які мали бажання долучитись, обрали для себе папірець з назвою певної складової, не знаючи, яку саме частину системи вони обрали. Подальша взаємодія в полі групи та творів мистецтва визначили суть сьогодення та основні напрямки подальшого розвитку України:

1. Україна – це її історія, її минуле, теперішнє і майбутнє. Час йде, і те, куди ми направляємо увагу, те і існує тут і зараз.
2. Фігури “Минулого” і “Тягара” злились в одне, і відкрилось бажання у фігури “Минулого” залишитись в спокої. Коли ми направляємо увагу на проблеми минулого, ми  переносимо їх в теперішнє. Важливо не жити досвідом історії, а прийняти її уроки, і проявити повагу до минулих поколінь, які такою ціною нас навчили. Фігура “Тягара” постала позаду “Минулого” і направила погляд на фігуру “Майбутнього”, це означає, що те, що було в нашій історії має залишатись в минулому, і давати сили для майбутнього. Ті випробування, які пройшов народ України, потрібні для того, щоб дивитись в майбутнє,  а не жити цим непростим досвідом.
3. Учасниця, яка була “Теперішнім”, була скрізь, вона рухалась і була в контакті з кожним учасником. Теперішнє тут і зараз, і постає питання на скільки кожен з нас є в теперішньому, наскільки кожної миті проявляється життя?
4. В живій скульптурі проявилось дві фігури “Майбутнього”. Одне було далеким щасливим майбутнім, в просторі це було схоже на майбутнє нових поколінь. І друга частина майбутнього, яке вже є, і яке відчуває страх і утопію. Страх близького майбутнього і зневіра є частиною того, що з’явилось у процесі.
5. Цінними висновками поділилась учасниця, яка транслювала “Ресурс”. Ця фігура з самого початку відчувала бажання збільшити простір, діяти, звершувати. І коли виникало обмеження в просторі та думках, з’являлись емоції злості і роздратування.  “Ресурс” полягає в тому, щоб вийти за межі, приймати ресурс ззовні. Коли простір процесу збільшився, учасниця, яка грала роль “Ресурсу”, попросила ввести ще одну складову скульптури – “Ідею”. Людина яка ввійшла в процес відчула, що основна ідея полягає в рішучості українців, взяти відповідальність на себе за все, що відбувається сьогодні на теренах України. Цікаво, що ця людина була довгий час на Сході і втілювала образ воїна. Хто ж може наважитись взяти Україну в свої руки? Чи лише воїни?